У книжку під назвою «Слідами» (Po śladach) потрапили найсвіжіші вірші авторки, зокрема — написані під впливом війни в Україні.
Поетка Ірена Простак — мешканка Тшебниці, походить із невеликого села Розвори на Мазовії. Авторка чотирьох ліричних поетичних збірок, видання яких стало можливим завдяки фінансовій підтримці гміни Тшебниця: „Smak Razowca” (2018), „Głownia” (2019), „Przystań” (2021), „Po śladach” (2022).
Життя пані Ірени сплетене із кількох доленосних поворотів: вона приїхала до Тшебниці у 19-річному віці, протягом 35 років працювала тут педагогом, тому це місто стало її другою домівкою, якій вона присвятила також велику частину свого творчого доробку.
Вірші Ірени Простак є здебільшого витонченими розповідями про пам’ять, спогадами про родинні та інші дорогі серцю місця, своєрідною мандрівкою до «країни дитинства». Особливе місце у них відведене для Тшебниці та людей, доля яких пов’язана з цим містом.
Однак і сьогодення з його викликами та проблемами не могло не знайти відображення в поетичних рядках, які вийшли з-під пера чуйної серцем поетки. Спочатку довготривала пандемія коронавірусу, а пізніше — жахлива війна в Україні — багато для кого стали випробуваннями на емоційну стійкість, лакмусовим папірцем людяності. Але в тому і полягає унікальність природи поезії, що під час найгостріших соціальних криз, індивідуальних і колективних травм саме вона, поезія, першою знаходить ту мову, яку можуть почути і зрозуміти одночасно багато людей. Вірші стають свідками і сучасниками подій — як щасливих, так і трагічних. І ті, хто володіє поетичним словом, як пані Ірена, в особливий спосіб резонують із новою реальністю, підсилюють її сприйняття, відкриваючи для цього нові грані.
Відтак окрім поезій, традиційно присвячених дорогим серцю речам, родинним місцям авторки, а також Тшебницькому краю, до найновішої збірки Ірени Простак „Po śladach” увійшли також тексти, написані нею під впливом сьогоднішньої жахливої і кровопролитної війни. Зокрема, в поетичних рядках останнього розділу книжки, «В окопі ночі» („W okopie nocy”), знайшли своє відображення страшні події в українських Маріуполі та Бучі. Розчулено, з непідробним глибоким смутком поетка рефлексує над долями дітей, яким випало стати дітьми війни; вчорашніх молодих юнаків, а сьогоднішніх солдатів, що у важких битвах віддають свої життя; українських міст, які ще недавно були сповнені жвавим галасом, а сьогодні перетворені на пустку в руїнах.
Запрошуємо ознайомитися з творчістю непересічно талановитої тшебничанки Ірени Простак. Збірки її віршів, зокрема найновіша, доступні для читачів у бібліотеках краю.
| Róża Na stercie gruzu Pluszak bez nogi Okiem z guzika Lustruje niebo Już go nie weźmie W dłonie dziewczynka Nie zaśnie cicho Przy jego boku Umarło miasto Ludzie odeszli Żałobna cisza Uszy rozrywa Pośród kamieni Róża rozkwitła Oni tu wrócą Odnajdą misia Przyszyją łapkę Którą utracił Powrócą żywi Bo to ich miasto | Троянда На купі уламків Ведмедик без ніжки Своїм оком-ґудзиком Вдивляється в небо Його більш не візьме На ручки дівчинка Не вкладеться до сну Його обійнявши Місто померле Покинули мешканці Скорботна тиша Розриває вуха Серед каміння Розквітла троянда Вони повернуться Ведмедика знайдуть Пришиють лапку Яка загубилась Живі повернуться Бо це їхнє місто |
Під час зустрічі пані Ірина Простак передала панові меру гміни Тшебниця Марку Длуґозімі екземпляр нової поетичної збірки «Слідами» зі спеціальною присвятою та подякою за підтримку видання цієї та попередніх своїх книжок
